Продолжение №19 журнала "Аса" (начало здесь)

ИГОРЬ ЯСИНСКИЙ, Краснодар
Вампачка
Ни для кого нэ сэкрэт, шо вампиры сами собою нэ народжуються, а нымы стають, пэрэтворюючись из нормальных людэй. Якшо в когось высмокталы кров або просто тэбэ вкусылы, навить лэгко, то практычно завсигда внэсэный аналог вирусу. Поздоровляем! Организм тэпэр пэрэробляеться, пивторы-два тыжни, и ты наш. И зовсим, зовсим! - другый. Схожий мэтэлык на пэрвоначальну гусэныцю? Так отож...
Цього разу  Сава продрых замисть покладэных у його случаю 80 годочкив, лит на двадцять бильше. Бувае. Зымы булы на ридкисть холоднише одна другой, та й объився вин того разу  забагато. Трое рыбалок в унисон хропылы у багаття, у Куту, на кручи, пид плакучимы вэрбамы, нэ звэртаючись нияк на конкурэнтив- комарив, яки спробувалы кризь дым прорватыся до пьяных физиономий. Умьять вкупэ трьох! А шо, из продуктамы в будь-якый час дэфицыт. Покы вдало нарвався на пьяну трийкю, довэлося помандрувать по всий округи пару тыжнив, аж брюхо почало зводыть. До цього ва-аще! - колы город, закладэный ныжче за тэчиею, був бильшою мирою  нэ камяный, а дэрэвьяный, из роботою вдалося подхарчитыся якоюсь старою казачкою, пробравшись до той у выгляди пацюка. Смак у цией     дуркы, яка выжила з розуму, був настилькы поганым, шо часом отрыжка прямо назад лизла. Та й "за неимением гербовой", як балакалы ще в часы людыны Савы Стецько, колы той з напивдысцыплинованою оравою, трясучи осэлэдцем, скоряв тутэшни тэж напивдыки мисця. Потим вже, колы  стрилянына з пищалей и шабэльного свысту тохы поутыхла, якось глыбоко за пивнич, Саву вкусылы за холку. Нэтопыр? Так нэ нэтопыр, а сами вже догадалыся хто. Можна, звычайно, було выявыть вправнисть и хутко одкынуть тварыну рукою, та й дило у тому, шо рукы в Савы в той момэнт булы зайняти - вин ховав пид сорочкою гусака, якого стягнув у наказного атамана и затыскав птаху дзьоба.
От з того и почалося...
Це всэ брэхня, колы грят, шо вампиры тилькы и роблять, шо йидять и йидять, кажной ночи  йидять. От, подумайтэ сами, хиба можна бэзпэрэрвно жрать та жрать? Оттак, туды-сюды, и зхарчишь всю округу, а про тэбэ узнають! Будуть тэбэ шукать, и як нэ круты, майже стопудово знайдуть. Тому прырода розпорядылася экономно: натрискався - и одпочивай соби до упору! Нэвже, погано?
Сава йшов самэ цией едыно вирною, прямою дорогою. Кого вин схомячив упэрвэ, юный вампырчик памьятав, та й, погано - хвылювався попэрвой. Мабудь, це був замкнэный у сараи полонэный. Потим була бабка, а останний раз - пьяни рыбалкы. Послужный спысок тилькы одкрывався.
Ось то цей... Алкоголь... Це для людэй горилка - як нэктар для бджил або говно для мух.  А от нормальному, сэрэдньостатыстычному вампиру така дрянь нэ то, шоб смэртэльно погана, та й явно нэпотрибна. Тэж од йи дуриеш, тилькы задоволэння ниякого, та й опохмильный стан ранком дратуе, як и положено. Фу, гыдота.
Колышний казак Сава Стецько потягнувся у своему дупли. У роти, нэзважаючи на сотню лит, гыдко кыслыло рыбацькою самогонкою. Сава сплюнув назовни в зоряне нэбо и почухався кошлатою лапою.
Його тило из самого початку пэрэробылося як до мисця, дэ доводылося ховатыся - лису. Взагали - то тэпэр цю тварюку було прыйнято называть нэ якось так нэзрозумыло вампиром, а бильш конкрэтно - лисовыком. Колышних дивок и бабив у подибных случаях имэнувалы дриадамы, а якшо ти ховалысь по лисовых ставках або болотах - русалкамы.
Життя, а точнише сказать, актывна мэнопауза - слов- то такых лисовык Сава нэ знав, та й интуитывно почував, шо до чого - звычайно, попростише, ниж у людэй. Одноразова жрачка в пьятдэсят - сто лит, а пэрэд нэю - охота, актывна охота. Часом, из тилиснымы пэрэвтилэннямы - у одных вампирив на короткый час пэрэтворюватыся з русалкы або, допустым, наяды в ижачка або там чэрэпашку дуже навить нэпогано выходыть. Потим пообидалы - и глыбокый сон. Спокийного дня! Трэба, втим, поясныть, шо думка, начебто вампиры бодрствують тилькы вночи, вирна лыше почасты. Одны добрэ сэбэ почувають и вдэнь залэжно од  индывидуальных особлывостэй и знов-такы, твого статусу. Бильшисть лисовыкив люблять тинь. Та й Сава миг валандатыся и удэнь, волиючи втим, всэ-такы  затинэни, нэосвитлэни, тыхи мисця.
Звычайно, якшо вже зовсим чесно, то - нудота. Та й шо робыть? И так зи столиття в столиття бэз усякой романтыкы.
Плюсы, однак, тэж булы. Якшо поводытыся  обэрэжно, з оглядкою, нэ вытыкатыся, а головнэ - головнэ! - знайты добрый схрон, тоди можна жить мм..мм..мм.. выживать, ну, дуже довго. Ходыть слух, шо дэсь засив одын ще из часив, колы людэ у пэчерах сыдилы.Так- То! Втим, такых случаив одыныци, а може, до тогож, и взагали брэхня. Та й в остаточному пидсумку однаково  рано або пизно одловлять и - осыковый кил або щипка, хоч и случиться це може черэз пьятсот лит або тыщу.
У людэй тэж свои нэгатывы. От, наказного атамана, гусаком якого останний раз по-людски поласував Сава в байраку, горци ухандокалы черэз тыждэнь, голову пид час бою знэслы, обибралы до ныткы и пропалы. Вэсэло? Нэ скажи... Або пожить багато, горилкы попыть, до баб пид спидныци пополазыть, митко палыть по ворогу, здобуваючи славу, та й швыдко згынуть. Або - спокийно, розмирэно, по-накатаной, иты по дороги здорового харчування и глыбокого сна. Сикось- Накось, кому - як. Тут головнэ - повторю ще раз - якшо йдэш другою дорогою, добросовистно сховатыся, а це - проблэма. Кажный поважаючий сэбэ вампык знае, шо ховатыся на кладовыщях - поганэ дило,
там шукають и знаходять. То ж самэ и до пидвалив, горыщ, сараив. Иты нада за город або сэло, у бэзлюднисть. Лис! Звычайно, зискочить од погони можна и у чисто полэ, та й адже це позорыще - копать соби логово в скифскому кургани. У лиси ж завсигда можна выбрать дэрэво з дуплом на выбир, особлыво якшо там живуть осы, а ще лучче - шершни: ниякый дурэнь нэ сунэться.
Сава высунув з дупла морду и оглянувся.

* * *
Ранкова прохолода злэгка подсковала прокынувшегося писля довгой спячкы Саву - це колы ты спыш, то холод тоби по мьякому мисцю, а сьогоднишний ранок був свижим. З боку ричкы доносылыся голосы.
- И шо ж це такэ? - з балачкы це пэрэводылося як "И что это такое?".
А всэ було простише парэной рипы - розважаються. Дийсно, шо можна робыть на бэрэгу рикы, як нэ ловыть рыбу або розважатыся?
Их отут була цила купа. Двое дорослых людэй, пары досыть молодых, и по людскых канонах явно прываблывых дам, та й купа дитворы. Одын из чоловикив возывся з багаттям, жинкы уткнулы лыця в каструли, потим сталы нанызувать на шомполы шматкы мяса. В сторону Савы понэсло дымком. Швыдше за всэ, для людского нюху, крим вэгэтарианцив, смак був прыемный. Тилькы Сава його нэ почував, вампирив взагали-то цикавыть тилькы людска кров. Та й кров воны чують нэ носом, а по химичному складу.
Двое або трое дытынчат возылыся в прыбэрэжному писку, зводылы шось тыпу замка або крипости. Нымы командувала вже майже доросла старша сэстра - указувала, дэ прорыть канал, стину наростыть, шапочкы дитям поправляла.
Саву бильше  зацикавыв другый чоловик, нэ той, якый костровав. Другый, на одмину од коротэня-пэрвого, був добрэ скроеный, моторный и, бэзсумнивно, сыльный физычно - а це самэ смачнэ. Його тило, якому можна було дать лит сорок або лэдвэ бильше, почало чуть помитно обростать пэрвым жирком, шо, втим, зовсим нэ впадало в око. Пикантно. З його и почнэм!
Ясно, шо усих нэ зьисть. Максымум трьох, може ще - когось из дитэй. Другых покусать, шоб продукт нэ пропав, а головнэ - языком шоб нэ трипалы.
Гоп! Од уважного погляду Савы, до його глыбокого розчарування, нэ выслызнуло, шо и отут доросли, крим, втим, хвыгурыстого, збыраються напыватыся - у сэрэдыни розстэлэной на трави скатэртыны из усякыми харчамы, була выставлэна бутыль(сулия).
"Водка або горилка" - констатувала думка вампира або то, шо зараз прэдставляв аналог його колышних думок.
До його подыву и нэсподиваной радости, його пэрвэ блюдо од  радо протягнэной чарки одказалося. А ще биля ричкы закрутылося якэсь дило. Харч дистав из  мэталэвой карэты из чотырма пухкымы, чорнымы колисамы, шось, и писля короткых манипуляцый, прямо як грыб у тэплу, дощову погоду, вырис човэн(дуб). Точно так само, як оком змыгнуть, майже шо низвидкы, выпручалыся з малэнькых тонкых чурочек довги, прями вудкы.
"Эгэ-ж, ловыть рыбу будэ" - рэзонно догадався Сава, удывляючись у манипуляцыи  його харчей, яки його цикавлять, чи  нэ наполовыну высунувшись из дупла. У цей момэнт вин найбильше всього нагадував енота або шось такэ схоже, хоч еноты в округи зроду нэ водылыся.
Дитвора писля харчування попэрэминно из продовженням стройки ганялася за мэтэлыкамы и пид доглядом усэ той ж старшой сэстры радисно плэскалася на милководди, нэ заходячи, втим, далэко. Их же тато з надувным човном и снастямы пройшов трохы ввэрх за тэчиею, потим одплыв, и колы знову поривнявся зи своимы, заякорывся, пэрэкынув швартовый на бэрэг и прыйнявся ловыть рыбу.
Сава стэжив.
И отут вдрух рыбалка ризко, надто ризко пидсик и колы вэлыка рыба стримко повэла убик , нэ удэржався , впав, шубовснувся за борт и выявывся пид пэрэвэрнэным човном(дубом).
От, нэпрыемно. Та й, взагали-то, по правди сказать, ничого сэрйозного. Снасти пидвьязани до човна, човэн прышвартованый, до бэрэга нэдалэко. А шо впав пид човэн - тэж дурныця, якшо худо-бидно плаваеш, трохы поднырни, одштовхныся од борта и чеши до бэрэга - усэ- то дило!
Тилькы цых момэнтив колышний казачура Савва Стеценко, а ныни ясно хто, нэ знав або подзапамьятовав, выходячи з важлывости момэнту. Ще б: довгоочикуваному сниданку загрожуе нэбэзпэка!
Та й в цей момэнт сниданок дийсно сплоховав: вин якымось образом зумив зачепытыся хлястыком(темляком) витровки за  карабынчик човна, и застряг у води так як нэдбайлывэ каченятко. И нихто, зовсим нихто, ниякый  собака на бэрэгу нэ почув це.. За дамочкамы галантно доглядав коротэнь, пидсуваючи вси нови и нови порцыи пропэченого на угиллях мяска, нэ забуваючи и пидлывать. Дитвори вдалося пиймать вэлыку зэлэну ящирку, и кампания з вэрэском и гыканням носылася з той, довивши рэптылию до нэпрытомного стану.
Та й найшовся другый собака. Як оком змыгнуть, пэрэтворывшися з енота у двирского кобэля, Сава, нэ роздумуючи, кынувся на помоч.
Якый-нэбудь дурэнь скаже, шо можна було Сави, ничтоже сумняшеся(нитрохы нэ вагаючись), прорватыся до тила, прокусыть сонну артэрию або ярэмну вэну - та й по всьому. Та й от хто в курси, ти знають, шо вампиры у води нэ кусають. Зараз же нада було пидсобыть, помоч выбратыся на бэрэг, на всякый случай . До свого нэсказанного подыву, Сава навить одчув сэбэ почасты людыною - очэвыдно якись крохы совисти з його оболонкы покы ще до кинця нэ улэтучилыся. Та й скорише отут зроботав элэмэнтарный прагматызм. Вин, зибрав вси свои сылы, кынувся до плаваючого тила, упывся в хлястык зубамы, виддэр його од поганого карабынчика и потягнув рыбалку до бэрэга.
- Ой, тато! - завэрэщала оката старша дочка и сунулася, було, у воду, та й нэй выпэрэдыв другый учаснык кампании, той, шо розважав дам. Соколом вин зирвався из прыбэрэжной смарагдовой травычкы и, нэ роздумуючи, в одэжи, кынувся до товарыша, схопыв того за комир и тэж потяг. На бэрэгу згуртовалыся и кудахталы, так як  куры, нэ зовсим розумиючи шо одбуваеться, жинкы и диты.
Усього лыше килька сэкунд знадобылося людям, шоб одчуты дно. Рыба на той час, саме собою, обирвала мотузку.
- Всэ, всэ, Пэтро. Стою, - фыркаючи и зплювываючи, казав рыбалка. - Цуцык, одпусты мэнэ, - додав вин, звэртаючись до Савы, якый продовжав тягнуть и грэсты.
- Як це ж, як тэбэ угораздыло пэрэвэрнутыся? - скороговоркою пробалакав умыть ставший твэрэзым Пэтро, пиддэржуючи товарыша, або хто там той йому доводывся, пид ликоть.
Черэз пивминуты вси вже скупчилыся на писку у самого бэрэга. Одна з жинок збыралася зарэвить, друга охала. Пэтро крыво посмихався, поглядаючи на скатэртыну-самобранку. Диты тупцювалы тэж отут.
- Ну добрэ, ничого страшного и нэ було, - уже спокийным тоном проговорыв рыбалка, шо взагали-то и було  правдою.
Килькома сэкундамы ранише, уже на бэрэгу, чорный кобэль розтыснув зубы, выпустыв хлястык и видийшов трохы вбик.
" Добрэ, добрэ, Трошкы попозаспокояться, попоутыхнуть, и - почнэм" - рэзонно подумав вин и, обтрусывшись, обдав прысутним фонтаном брызив.
- Ой! - завэрэщалы дамы.
- А цей собачка тэбэ, тато, тягнув, - пропыщала дивчинка з бантыком, од балачкы з якой в ящиркы одвалывся хвист.
Вдрух вси пэрэмкнулыся на собаку.
- Звидкы вин отут узявся? Я тилькы побачив, як шо то чорнэ до воды сквозануло, - вытрищив ока Пэтро - Доб- Рый хлопэц, - тыкнув вин пальцем у пса.
Хлопэц прысив и засукав пэрэднимы лапамы.
- Дядько Владык, а собачка нэ вкусыть? - пыскнув збоку хто-тэ из самых малэнькых.
- У ниякому рази , - одповив зи знанням дила дядько Владык.
Сава у выгляди собаки трохы було нэ розрэготався, обмэжившись жвавым вылянням хвоста.
- Цей пэсик добрый. Вин прыбиг тата выручать, - поясныв рыбалка- Владыслав.
У цей момэнт в однией з жинок, звидкы нэ видомо, выявывся в руках махровый рушнык и та скынулася було отырать лыце бидному рыбалки.
- Ой, нэ парся Эммочка, - простягнув той посмихаючись и рэготнув. - Собачка, гэть, замисть жинки, пэрвой кынулася рятувать...
Пэсик всим виддано заглядав в очи. Мабудь, Сава в роль увийшов стопудово. Псу тэж посмихалыся и смыкалы за холку. Той усэ ще нэ миг оддыхатыся и заковтував повитря ротом. Здаеться, з його языка впалы  дви або тры крапэлькы слыны.
Отут вдрух навпроты кобэлька опынылася старша из сэстэр, яка командувала всэй дрибнотою, покы доросли по-своему одтягалыся. Юна особа обхопыла тварыну за шию и прыгорнула до сэбэ.
У Савы одбувся шлунковый спазм, та й вин здэржався.
- А ты його поцилуй, дочко, - розплывся посмихаючись  Владыслав, якый жартував. До нього явно вэртався гарный настрий.
- А от визьму и поцилую. Запросто! - тупнула нижкою пидростаюча красуня, и... од души цмокнула псыну прямо в мокрый нис. - Це тоби за тэ, шо тата вытягнув.
...Потим, пэрэмкнувши на собаку очи, начебто самэ вона була головным цвяхом програмы, уси пса тыскалы. Актывно, та й бэзглуздо  пхалы ий пид нис жратву. Дитвора килька разив намагалася Саву осидлать. Потим, швыдше за всэ, позначилася пэрэнапруга й зайвый интэрэс з боку людэй - собаку почало похытувать. Тварына килька разив лягала на зэмлю, клала голову на пэрэдни лапы.
- А собачка наша утомылася и баиньки хоче, - констатувала Эмма и писля того, як просушеный гумовый човэн упакувалы в багажнык Сави зробылы гниздэчко пид найблыжчим кущем из заготовлэного кымсь травостою. Так турботлыва дитвора собачку ще и плэдом накрыла, шоб та зигрилася.
...Колы юна дочка рыбалкы - Владыслава цмокнула собаку, а точнише, якбы-собаку в нис, шось видбулося. Спочатку начебто элэктрычный заряд пройшовся по всьому тилу вампа у выгляди пса, потим у його голови вынык якыйсь далэкый, подибный до комарыного, пыск. Дали зьявылося запаморочення, пэрэд очамы почало мыготыть усэ яскравише и яскравише. Бум! У мозку, або шо там було на його мисци, ударыло на сполох. Нэбо почало завалюватыся. Сава хотив сказать "гав", та й язык його вже нэ слухався. "Запрягайтэ, хлопцы, конэй..." - донэслося, здавалося, из глыбыны сторич...
...Колы вэсэла кампания, уже блыжче до вэчора, почала повэртатыся, до нэобыякого подыву всих - дэхто на час навить нэ змиг говорыть- пид плэдом, замисть собакы, мырно посапував добрый молодэц...зовсим голый. Колы його розштовхалы, вин був явно пэрэляканый и нияк нэ миг поясныть, як вин отут опынывся. Высловлюватыся вин намагався на якимсь нэзвычайному, явно застарилому диалэкти и дуже турбувався своей наготы. Владыслав и Пэтро пэрэодяглы його в шось, шо було пид рукою, а блыжче до ночи одвэзлы  хлопця, якый трохы прыйшов до тямы .
...Всэ мае у свити пояснэння, якшо глыбоко пошукать. От ЯК мэтэлык стае мэтэлыком? Спочатку одкладаються яйця, з яйця вылупыться гусэныця, яка потим плэтэ кокон и пэрэтворюеться в лялэчку. А вже з кокона, колы прыйдэ час, вылупыться мэтэлык. Цилых чотыры послидовных звина ланцюжка. Та й адже якшо е одын напрямок, то пры одповидных умовах можлыво напэвно, и зворотнэ? Як створыть таки умовы и потрибность  створэння такых умов - це вже другэ пытання.
Та й стопудово видомо, шо якшо хтось у сылу обставын поцилуе вампира щиро, од души, а ще краще сказать - од усього сэрця, то цым включить зворотный процес. Звычайно, такэ бувае нэчасто, зовсим навить нэчасто...
...Из Савою розбыралыся дэ трэба - . З ным возылыся спэцыалисты . Докопатыся, звидкы вин и шо вин, так? втим, нэ вдалося: килка тэм мынулого життя в нього одбыло гэть-чисто. А про шо памьятав - так, по дрибнычках - взагали сам начебто  забув и дэржав языка за зубамы. Затэ хлопцем вин выявывся нэ тилькы сымпатычным, та й й надзвычайно тямущим, усэ схоплював одразу и черэз дэякый час став класным шохвэром, хлопчика пэрэймэнувалы на Мыколу - двома родынамы имья выбыралы. Вин з Пэтро и Владыславом Дмытрычим, якого новозпэченый Микола клыче нэ просто абы як, а татом, любыть порыбалыть. А ще в нього и Ксюшы, дочкы Владыслава двое прэкрасных хлопчикив- погодок. Втим, це вже друга история.

(Перевод с русского на балачку А. Руденко)

А. ЛЯХ, ст. Уманская
Кум спэчэнный с салом и горилкой
Литом, покы жинка, рачки, бурякы колхозни полэ, по телехвону погукайтэ свого кума, прэдварительно убидывшись, шо кума уйихала в станыцю с хрэсныцею чобиткы купувать на осинь (колы вона ще будэ, та осинь), и прыгласыть його до сэбэ у садочок покурыть, ще трэба сказать, щоб вин заразом узяв пачку «Прымы» и сирныкы.
Як выкурытэ по дви цыгаркы, Вы, як-бы нэвзначай, прыдложить кумови пэрэкусыть (вин зроду нэ откажеться, хочь и зранку, вжэ снидав). Дэмонстративно видчиняйтэ холодильник, одын хрэн там ничёго нэма, но обязательно, щоб кум цэ побачив. Так як вин вже пустыв слюну(як индык сок на жаровни), скажить, щоб вин нэ журывся, а сбигав до дому и прихватыв чэтвэртьну пляшку горилкы, ту, шо кума вчора у вашой жинци позычила, шоб сёдни повычерять и обмыть станычни покупкы. Дополнительно сообщите, шо сами бачилы як вона, т.е. кума, тую пляшку у колодязь спустыла. Но кажить так, шоб кум нэ чуствовав сэбэ, як собака нэ в своей шкури, зробить выд шо вы думаетэ,шо, кума пляшку спустыла нахолонуть, а нэ тэ, шоб вид кума заховать. Сами нэ забудьтэ, дать йому ще сапэтку, бо ему, мабудь, нэ вдобно будэ горилку в руках нэсты, сапэтку дайтэ побильше, лучьшишь видерну, бо зная свого кума, вы нэ единожды убеждалысь шо вин, ще шо нэбудь с дому прыхватэ…
Вы ж, скоришь бижить на грядку, зирвить чотыри бурих помадора, вырвить шисть рыдысын, нарвить пырцив зэлэной молодой цыбульки, пэтрушечки, укрипчику, часнычку та пару огирочкив… Картоплю не пидрывайтэ, сыру йии вы жэрты нэ станэтэ, а варыть николы, та й кум може подумать, що вы прынэслы тую бульбу шоб похвастать. Нэ портить йому настроение…
Вэрнувшись у садок трэба вытэрты овочи … кстати пидийде жинкин халат развишанный сушытысь с другой стиркою…
Првьяжить до будкы свого собаку «Сирка», бо вин можэ пойисты прыготовлэнни овочи.Пидтянить пид жердэлю старый вулык с повыздыхавшымы зимой бджёламы, и на його крышци разложить овочи. Поставтэ гранчатни стаканы на дви пэрсоны, постэлить газету «Степные зори» (бэз программы), ту шо кума вчора забула, прэдварительно одирвав половыну страныць и однэсить остатни страныци у нужнык, може кум схоче… Бо бумагы там сроду нэ бувае, одрывный калэндарь коньчився (новый позапрошлогодьний, их сын пять штук з Ростова прывиз, накрав мабудь…), а лопухы вы позавчора повыкосылы… Дали, сядьтэ у холодочку и чикайтэ кума…
Чэрэз пив часа прыйдэ вспотивший кум. Нэ спишить распытувать його, шо вин прэнис, дайтэ йому рыдысыну хай макае в силь и йисть, а сами закурыть цыгарку попутно зробыв выд шо пэрэтыраетэ стаканы…Прывстаньтэ, як бы похыльнувшись нэ нароком зачипить сапэтку… В ответ на рэплыку кума: «Дывысь пид ногы…», отвичайтэ: «А ты якого хера порасставляв всэ доли, шо тоби на вулыку миста мало?»
Писля таких ласкавих рэчэй можно выставляты продукты.
В пэрву очэрэдь достаньтэ прынэсэнного сальца кусочок (с коровий носочок). Зразу зрижте половыну шкуркы и кыньтэ своёму собаки, шоб Сирко нэ скиглыв, вин до цёго вже проковтнув, недойижену кумом, пусту рыдысыну.
Нарижтэ сальцэ тонэсэнькимы ломтичкамы, нэ сошкрибая силь, давлэнный часнычок и чорный пэрчик. Выложить ци кусочкы на наризаный (другым ножыком), кумом хлиб. Звэрху покладить пэтрушечку и укрипчик и займиться чисткой молодого часнычка. Кум нэхай риже помадорчикы и огирочки, мелко нэ трэба, на дви части и хватэ… ище хай посыпэ силью. Рыдыску так як вона пуста, кыньтэ Сиркови.
Начинайтэ готовку вышеозначенного главного ынгрыдиента.
Розлыв по нэполному (по рисочку) стакану холоднэсэнькой горилочки из запотевшей чэтвэрти, заткнить ии кукурузянным качаном, и нэ давая открыть куму рота, скажить свий любымый тост: « Шобы йилось и пылось, щоб хотилось и моглось!», чокнувшись з кумом, опрокыньте содержимое стакана соби у горло. Зразу нэ закусюйтэ, хочь и пэчэ, почикайтэ покы кум цидэ скризь зубы горилку, або жэрты попэрэд гостя, нэвдобно. Потим, заразом с кумом, стэпэнно съижте прыготовлэнный «гамбургэр», хотя Ваш тэсть на його каже «кубаньбургер». Выкурить по цыгарки, попутно збрэхав парочку анэкдотив про жыдив и кацапив – розлыйте по другий.
Пид тост кума (нэ важно якый), опрокыньтэ стакан по раннее означенной схэми, закусить огирочком, лучком або помадорчиком, кума можно нэ чикать покы вин цидэ.
Як шо куму прыспичило до нужныку, закурить, а замитыв шо кум загружен проблэмамы, кыньтэ Сиркови кусок хлиба и остававшуюся на салови шкурку … и налывайтэ
Выпыв трэтий святый тост, за тих кого нэма, помыная батькив, (в кого помэрлы), дидив, бабушок и сёдняшнего прэдсэдателя колхоза, закусить цыгаркамы и налыйтэ по четвэртой.
Выпыйтэ… и поочэрэди поцилував Сирка, одвьяжить його, хай побигае, качок потопче… Закурыв побалакайтэ, чого у Вас в цёму годи, нэ будэ мэду. Зробыв вывод, шо бджёлы подохлы вид сахарю, якый тэща чимсь отроила, бо, думала, шо вы будэдэтэ бражку нэвыгнану жэрты…. налывайтэ по пъятой
Ваш кум, закусыв нэ наризаным салом, пэрэд тим як выпыть, остатний кусок кынув Сирку, а Вы заив падлюшней нэдозрилой жэрдэлей, довжни затянуть писню «Прощай ты Уманьска станыця…» Сирко выводэ трэтьим голосом….
Выпываитэ « На коня» по шостому стакану, плыснув остаткы собакови.
Всэ, блюдо готово, Кум спикся…
Пидишэдьши, пид очэрэдну писню, жинка с кумою, подают вам троим дэсэрт.
Ынгрыдиенты:
Кум с пачкой «Прымы» и сирныкамы
Вы з овочамы и сапэткой
Нэ дуже злый собака
Четвэртьна пляшка горилкы
Сальца кусочок с коровий носочок
На дэсэрт жинка з кумою.
forum.fstanitsa.ru


Продолжение:
asa19_2 Сборник славы кубанцев. Екатеринодар, 1916